Одним із таких винятків є особливі вимоги до працевлаштування іноземців чи осіб без громадянства.
Так Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначає, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю на підставі одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування.
Важливо зазначити, що дозвіл на використання праці іноземця чи особи без громадянства на конкретному робочому місці або певній посаді, видається виключно роботодавцю і лише за умови відсутності в країні (регіоні) працівників, спроможних виконувати відповідні роботи, або наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземці.
Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на посади або займатися трудовою діяльністю, пов’язаних з належністю до громадянства України. Наприклад іноземці не можуть працювати нотаріусами, держаними службовцями, займатися політичною діяльністю тощо.
Дозвіл на працевлаштування видається роботодавцю Державним центром зайнятості.
Для отримання дозволу на використання праці іноземця роботодавець має подати до місцевого центру зайнятості наступні документи:
- заяву;
- дві кольорові фотокартки розміром 3,5х4,5;
- обґрунтування доцільності використання праці іноземця і можливості створення для нього відповідних умов для перебування і роботи;
- документ (наказ, витяг з протоколу, доручення тощо), оформлений в установленому порядку, який посвідчує право особи представляти інтереси роботодавця у центрі зайнятості;
- довідку державної податкової служби про сплату роботодавцем податків та зборів (обов’язкових платежів);
- довідку центру зайнятості про відсутність у роботодавця заборгованості перед фондом;
- квитанцію про внесення плати за розгляд заяви (чотири мінімальні заробітні плати);
- копію трудового договору (контракту), засвідчена роботодавцем;
- довідку, скріплену печаткою та завірену підписом роботодавця, про те, що робоче місце або посада, на яких використовуватиметься праця іноземця, відповідно до законодавства не пов’язані з належністю до громадянства України і не потребують надання допуску до державної таємниці;
- довідку органу внутрішніх справ про відсутність (наявність) судимості у іноземця, який на момент оформлення дозволу перебуває на території України;
- довідку уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець, який на момент оформлення дозволу перебуває за межами України, не відбуває покарання за скоєння злочину та не перебуває під слідством;
- копію статуту роботодавця, засвідчену в установленому порядку;
- копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця;
- копії сторінок паспортного документа іноземця, що містять основні ідентифікаційні дані;
- виписку або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Усі видані зарубіжною країною та складені іноземною мовою документи повинні бути перекладені на українську мову, засвідчені згідно із законодавством країни їх видачі та легалізовані в Міністерстві закордонних справ України.
Рішення про видачу або відмову у видачі дозволу на працевлаштування іноземця, приймається у 30 - ти денний строк з дня одержання повного пакету необхідних документів.
Звертаємо увагу, що дозвіл на використання праці іноземця або особи без громадянства видається на строк до одного року. Для продовження строку дії зазначеного дозволу роботодавець подає до центру зайнятості, не пізніше ніж за місяць до закінчення дії дозволу, новий пакет документів згідно вищевказаного переліку.
Слід зазначити, що протягом трьох робочих днів з дати початку та припинення роботи іноземця роботодавець зобов’язаний письмово повідомити центр зайнятості про дату початку та припинення роботи, забезпечити реєстрацію паспортного документа іноземця у Державному департаменті у справах громадянств, імміграції, та реєстрації фізичних осіб.
Враховуючи вищевикладене, рекомендуємо приділяти особливу увагу, щодо працевлаштування громадян інших держав, адже у разі використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу на працевлаштування, служба зайнятості має право стягнути з роботодавця штраф у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом, за кожну таку особу.
