Сучасний кримінальний процес, який регулюється виключно Кримінальним процесуальним кодексом України, є досить гнучким та динамічним. У кодексі останньої редакції з’явилось багато нововведень, про які і близько не згадувалося у Кримінально-процесуальному кодексі редакції 1960 року.
Ми ж розглянемо деякі практичні аспекти Кримінального процесуального кодексу України пов’язані із процесом притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Так, сама процедура притягнення особи до кримінальної відповідальності, відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства, починається з повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Далі цей процес розвивається у двох напрямках: перший – коли органи слідства в процесі досудового розслідування збирають всі можливі докази, формують обвинувальний акт, який затверджує та направляє до суду процесуальний керівник та другий варіант розвитку подій – це коли органи слідства в процесі розслідування провадження, після повідомлення особи про підозру, так би мовити упираються у стелю, і вичерпують усі наявні можливості щодо зібрання доказів щодо вини особи у вчиненому злочині.
Оскільки КПК України не передбачає таку опцію, як зняття підозри особі, якій повідомили про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, в Кодексі це питання регулюються у рамках положень, які визначають підстави та порядок закриття кримінального провадження, тобто статтею 284.
Так відповідно до положень статті 284 КПК України у разі, якщо особі повідомили про підозру, то процедура звільнення від підозри лежить через закриття кримінального провадження стосовно особи. Проте даний факт не перешкоджає продовжувати подальше досудове розслідування кримінального провадження. Так, правом закриття кримінального провадження відносно особи, так званим зняттям підозри, наділений прокурор та слідчий суддя.
Також Кодексом передбачено в яких випадках передбачено таке процесуальне рішення як закриття кримінального провадження відносно особи: встановлена відсутність події кримінального правопорушення, встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати тощо.
На жаль, в сучасній практиці випадки закриття кримінального провадження відносно особи трапляються дуже рідко. Цьому причиною є «палкова» система, де органи досудового розслідування, навіть при недостатній доказовій базі, в переважній кількості випадків, направляють кримінальне провадження до суду.
Однак є і позитивні приклади, коли слідство, після повідомлення особі про підозру закривало кримінальне провадження через те, що в ході досудового розслідування отримувало докази невинності підозрюваного.
Насправді інститут Кримінально процесуального кодексу України справді дієвий і ефективний спосіб захистити невинну особу на етапі досудового розслідування, однак на превеликий жаль, в практиці, він упирається в суворі реалії сьогодення.