Реалізація права на спадщину. Як оскаржити заповіт?

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. 

Передбачено п’ять черг спадкування за законом (ст. 1261-1265 Цивільного кодексу України):

1. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;
2. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
3. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця;
4. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини;
5. У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця.

Законом встановлено строк у шість місяців для прийняття спадщини.

Підстави для оскарженню заповіту:

• спадкодавець не міг контролювати себе і управляти своїми діями через захворювання;
• підписання заповіту під психологічним або фізичним тиском;
• порушення форми заповіту.

Доказами недійсності заповіту може бути висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, яку призначає суд за клопотанням однієї із сторін – учасників процесу. В окремих випадках можуть призначити і почеркознавчу експертизу.

Також підтвердженням можуть бути різноманітні письмові документи, покази свідків тощо.

Заповіт можна оскаржити протягом 3 років з того дня, коли ви дізнались про порушення прав.

Звернутися до суду з позовом про визнання недійсним заповіту можуть:

• спадкоємці з обов’язковою часткою у відповідності до вимогстатті 1241 Цивільного кодексу України – це неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки;
• спадкоємці за законом, які у разі відсутності заповіту отримали б у спадок майно,
• спадкоємці за іншим заповітом (у разі складання спадкодавцем декількох заповітів),
• особа, на користь якої було зроблено заповідальне розпорядження.

Право на пред'явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача.

Розгляд питання про оскарження заповіту та прийняття рішення про визнання його недійсним відноситься до компетенції суду:

• якщо позов пред’являється до фізичної особи – позовна заява подається до суду за зареєстрованим місцем проживання або перебування такої особи (відповідача);
• якщо позов стосується нерухомого спадкового майна (наприклад, квартири, будинку, земельної ділянки) – до суду за місцезнаходженням цього майна або його основної частини.